ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ МАМ, ТАТ, БАБУСЬ ТА ДІДУСІВ

 

1.  Дорогі батьки, пам'ятайте, що Ви самі запросили мене у   свою

     родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу  

     навчіть мене, будь ласка, мистецтва стати і бути  людиною.

2.  У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Про­шу вас,

     поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3.  Мої ручки ще маленькі — не очікуйте від мене до­сконалості, коли

     я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю  м'яча.

4.  Мої почуття ще недозрілі — прошу, будьте чут­ливими до моїх

     потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5.  Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск.    

     Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте роби­ти  помилки, щоб   

     я на помилках вчився. Тоді я зможу  самостійно приймати

     рішення у доросло­му житті.

7.  Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту пе­ -  

     реконаним у своїй неспроможності виконувати за­вдання  згідно з

     Вашим очікуванням.

8.  Я вчуся у вас усього: слів, інтонацій голосу, мане­ри   рухатися.    

     Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене.    

     Так справедливо влаштувала природа зв'язок між поколіннями.   

     То­му навчіть мене, будь ласка, кращого.

Пам'ятайте, що ми разом не випадково:

ми маємо допомагати один одному

в цьому безмежному світі.

9. Я   хочу   відчувати   вашу  любов,   хочу,   щоб   ви частіше брали

    мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте  уважні, щоб  ваша 

    любов  не  перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити

    са­мостійні кроки.

 

ЛЮБІ МОЇ, Я ВАС ДУЖЕ-ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!!!

 ПОКАЖІТЬ МЕНІ, ЩО ВИ ЛЮБИТЕ МЕНЕ ТАКОЖ.

                                                                  Ваша донька Настуся

 

 

 

 

                ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

                            

1.  Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт з

     дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з дітьми. Дайте

     дитині місце в сім'ї.

2.  Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

3.  Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мову. Цікав­теся

     справами і проблемами дитини.

4.  Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати,

     наклеювати, ліпити.

5.  Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.

6.  Надайте перевагу повноцінному харчуванню дити­ни, а не

     розкішному одягу.

7.  Обмежте перегляд телепередач, ігри на комп'ютері до 30

    хвилин.

8.  Привчайте дітей до самообслуговування і формуй­те

     трудові навички і любов до праці.

9.  Не робіть із дитини лише споживача, хай вона бу­де

     рівноправним членом сім'ї зі своїми правилами і

      обов'язками.

10.  Пам'ятайте, що діти — не прості продовжувачі наших

     особистих умінь і здібностей. Кожна дити­на має право на

     власний вияв своїх потенційних можливостей і на свою

     власну долю.

 

 

 

 

 

 

         ПІДГОТОВКА ДИТИНИ ДО ШКОЛИ

1.   Частіше розмовляйте у присутності дити­ни про школу,

      шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне

      ставлення

     до навчання.

2.  Не приховуйте труднощів, які чекають ма­люка у школі, але

     формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3.  Частіше звертайте увагу дитини на зовнішній вигляд,

     хороші вчинки школярів.

4. Навчіть сина чи доньку найпростіших на­вичок

    самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися,

    доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час

    (лягати спати не пізніше 9-ої годи­ни вечора, вставати о 7-й

    го­дині ранку).

6.  Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олів­цями,

     письма ручкою (напи­сання паличок, кружечків,

     трикутників, квадратиків).

7.  Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до кни­жок,

     олівців, зошитів, флома­стерів. Навчіть їх правильно

     гортати сторінки.

8.  Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малю­ка до

    набуття знань, обміну враженнями від почутого, по­-

    баченого.

9. У будь-якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності

     дитини, прагніть за­охотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати виховате­ля, вчителя, не

      критикуйте його в присутності дитини.

 

 

 

 

 

 

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

 

1.  Поступове вироблення у дитини звички дотримуватися  

     певного режиму дня.

2.  Формування навичок самообслуговування (вміння

     самостійно готувати і прибрати робоче місце, складати

     навчальне приладдя).

3.  Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.

4.  Організація позитивного емоційного спілкування дитини з

     учителем, вихователем.

5.  Забезпечення міжособистісного спілку­вання дітей як однієї

     з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у

     школі.

6.  Забезпечення змістовної діяльності пер­шокласників з

     урахуванням індивідуальних інте­ресів кожної дитини.

7.  Психолого-педагогічна просвіта серед батьків з питань

     полегшення адаптації до шко­ли (індивідуальні бесіди,

     консультації).

8.Проведення спеціальних ігор, спрямова­них на розширення

    кола спілкування, вироблен­ня впевненості, зняття

    тривожності та стресів.

 

 

 

 

 

 

 

​

 

ПОРАДИ      БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

 

1. Вранці будіть дитину спокій­но, з усмішкою та лагідним

    словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо

    мізерні, не вживайте об­разливих слів.

2. Не підганяйте дитину, бо роз­рахувати час — це ваш

    обов'язок.

3.  Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі

     вона багато працює та витрачає сили.

4. Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть

    кілька лагідних слів, без зауважень: «Ди­вись, поводься

    гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».

5.  Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?».

     Зустрічайте  дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запи­-

     тань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після

     робочого дня). Коли дитина збуд­жена і хоче з вами чимось

     поділитися, вислу­хайте її.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на

    поясненні її стану, нехай за­спокоїться, тоді вона все сама

    розповість.

7. Зауваження вчителя вислухайте не в присут­ності дитини.

    Вислухавши, не поспішайте влаш­товувати сварку. Говоріть

    з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання

    завдань, а 2—3 години має  відпочити. Найкращий час для

    виконання до­машніх завдань з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перер­ви. Через кожні

    15—20 хв треба відпочивати 10-15 хв.

10.  Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте

     їй можливість самостійно пра­цювати. А якщо вже потрібна

     допомога — без крику, спокійно, з похвалою та     

     підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все

     вмієш», «спробуймо поміркувати разом», «згадай, як

     пояснював вчитель».

11.  У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей:

       « Якщо ти добре вчитимешся, то...». Часом ставлять

       заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній

       ситуації.

12. Протягом дня знайдіть (спробуйте знай­ти) півгодини для

      спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути

      справи дитини, її біль, радощі.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкуван­ня всіх дорослих з

      дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте

      без неї.

14. Завжди будьте уважними до стану здоро­в'я дитини, коли її

      щось турбує. Найчастіше — це об'єктивні показники втоми

      чи переванта­ження.

15.  Пам'ятайте, що навіть діти 7—8 років люблять казки,

      особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не

      лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме

      денне напруження, до­поможе спокійно заснути й

      відпочити. Не нага­дуйте перед сном про неприємні речі.

      Завтра  новий робочий день, і дитина повинна бути го­товою до нього. Ваша доброзичливість допомо­же їй у цьому.

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА ЩОДО РОБОТИ З ПЕРШОКЛАСНИКАМИ

 

•  Використовувати у роботі з дітьми вправи на розкладання

   об'єкта на частини, порівняння предметів, виявлення

   закономірностей, форму­вання умовисновків.

•   Розвивати навички концентрації та стійкості уваги за

    допомогою вправ на пошук ходів у лабіринтах, складання

    простих візе­рунків, ігри «Графічний диктант», «Заплутані

    доріжки».

•  Формувати елементи конструкторських навичок і творчої

    уяви за допомогою гри на пе­ревтілення, простої мозаїки,

    завдань пошуко­вого характеру.

•  Розвивати слухову, зорову й тактильну па­м'ять за

    допомогою вправ на запам'ятовування різних предметів,

    ігор «Неуважний художник», «Знайди відмінності»,

    «Сніговий шар», Зоро­вий диктант».

•  Підвищувати навчальну мотивацію, зніма­ти тривожність та

   інші невротичні комплекси, пов'язані з періодом адаптації,

   за допомогою вправ на перевтілення, малюнків «Моя

   пробле­ма», «Мій жах».

•  Розвивати почуття впевненості, навички колективної

   діяльності, формувати почуття відповідальності за             

   прийняття  рішень.

 

 

                                                                                                                                

 

 

 

 

 

 ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО

ЗАПОБІГАННЯ ШКІЛЬНІЙ

ДЕЗАДАПТАЦІЇ

 

— формуйте позитивне ставлення до школи;

— виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

— формуйте адекватну самооцінку;

— не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

— навчайте етичних норм спілкування з од­нолітками та дорослими;

— привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині;

— частіше хваліть, а не докоряйте;

— пам'ятайте, що кожна людина мас право  на помилку;

• частіше згадуйте себе у дошкільному віці; —любіть дитину безумовною любов'ю, приймайте її такою, якою вона є.

​

Рекомендації щодо виховання

 

      1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди не­ухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів.

 

     2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зок­рема вашою. Тому не варто вимагати від дитини повторення ваших досягнень, наслідування ва­ших здібностей і талантів. Дайте право своїй дитині прожити власне життя і досягти своїх результатів, своєї мети.

 

3, Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїніи вадами та чеснотами. Підкреслюй­те її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об'єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за ЇЇ досягнен­ня, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягнен­нями інших дітей.

 

4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, ви­правляючи свої помилки, дитина вчиться. Кра­ще порадьте ЇЙ, як вчинити правильно, і обо­в'язково аргументуйте свої думки, розкрийте дитині наслідки її майбутнього вчинку і потім надайте право вибору.

 

5. Ніколи не погрожуйте дитині, просто роз­кажіть їй, що ви змушені будете зробити в тому разі, якщо вона обере небажаний для неї і для оточення спосіб поведінки. Завжди дотримуй­тесь цього рішення, якщо вже ви його прийня­ли. Каяття дитини прийміть з радістю, з полег­шенням, але покарання не варто відміняти, адже вчинок уже зроблено, і покарання теж буде за­служеним. Покажіть і розкажіть дитині, як важ­ко вам тепер це робити, і радійте разом з дити­ною з того, що більше вам ніколи не доведеться її карати, бо вона зрозуміла свою неправоту.

 

      6. Дотримуйтесь єдності вимог у сім'ї, інак­ше дитина навчиться пристосовуватись і обма­нювати.

     7. Ніколи не з'ясовуйте стосунків у присут­ності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв'язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. Не маніпулюйте дитиною у власних інтересах, особливо коли вона це бачить і чує.

 

     8. Чітко встановіть права та обов'язки дити­ни у сім'ї (відповідно до її віку та можливостей), покажіть їй, що вона рівноправний член родини і також має право брати участь у сімейній раді.

     9. Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачен­ня. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися.

 

    10.  У  спілкуванні уникайте наказових форм дієслів.

 

    11. У конфліктній ситуації уникайте «ти-висловлювань», замінюючи їх «я-висловлюваннями»:

       Ти завжди кричиш на мене! — Я дуже хочу, щоб на мене не кричали, бо я тоді погано розумію, чого від мене вимагають.

      Ти знову розкидав іграшки! — Я так втоми­лась на роботі, невже мені доведеться ще й іграш­ки складати ? Здається, це твій обов'язок.

      Ти не любиш мене! — Я знаю, що ти мене лю­биш, просто зараз трохи сердишся на мене, давай вибачимо один одному і помиримося.

     Ти знову погано їси! — Невже я зовсім не вмію готувати ? Як шкода, що моя їжа несмачна...

     12.  Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації:

— Скільки разів тобі казати!

— Ти знову...

— Коли ж ти навчишся?

— Ти все робиш не так!

 

13.  Ніколи  не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина - ваше дзеркало.

 

14. Демонструйте  оптимізм. Виражайте впев­неність у хорошому результаті, у можливостях ди­тини—цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточен­ня, зміцнюючи її психічне здоров'я.